Вшанування пам’яті Героїв Євромайдану, Революції Гідності та Небесної сотні
21 листопада 2013. Київ.
Прем’єр-міністр М. Азаров несподівано оголошує про рішення уряду призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. На знак протесту ввечері близько 2 тисяч осіб вперше збираються біля стели на Майдані Незалежності в Києві.
24 листопада 2013
У Києві відбулася хода “За Європейську Україну!” і велике віче на Європейській площі, найбільше з часів Помаранчевої Революції. Участь у ньому взяли за різними оцінками від 60 до 150 тисяч людей. Масштабні мітинги відбулися також у багатьох українських містах.
26 листопада 2013. Студентський страйк.
Початок студентського попереджувального страйку. Ввечері відбулося об’єнання двох майданів – громадсько-студентського і політичного. Протестувальники з Європейської площі без партійної символіки та з великими прапорами України та ЄС перейшли на Майдан Незалежності.
30 листопада 2013. Розгін Євромайдану.
Близько 4-ї години ночі бійці спецпідрозділу “Беркут” жорстоко і криваво розігнали протестувальників, здебільшого студентів, які лишилися тієї ночі чергувати на Майдані Незалежності. Внаслідок розгону офіційно постраждали 94 особи. Цим фактично закінчився період Євромайдану і почалася Революція Гідності.
1 грудня 2013. Банкова.
На вулиці Києва виходять за різними оцінками, від 500 тисяч до 1 мільйона протестувальників, на Майдані Незалежності відбувається велике віче. Майданівці займають Будинок профспілок і будівлю КМДА. Ввечері відбулися сутички між протестувальниками та міліцією на вулиці Банковій біля Адміністрації Президента. Беркутівці жорстоко побили беззбройних людей. Було травмовано 112 активістів і 45 журналістів.
8 грудня 2013. “Марш мільйонів”.
У Києві пройшов “Марш мільйонів”. На Майдані Незалежності відбулось Народне Віче, в якому взяли участь понад мільйон осіб. Було прийнято рішення блокувати Адміністрацію Президента, будівлю Уряду та інші установи. У Києві активісти зносять пам’ятник Леніну.
11 грудня 2013. Перший штурм.
Майдан відбив першу спробу штурму, яку вночі здійснили бійці спецпідрозділу “Беркут” та внутрішніх військ. Того ж дня, близько 9-ї ранку силовики спробували захопити контрольовану майданівціями КМДА, проте не змогли цього зробити.
25 грудня 2013. Жорстоке побиття Тетяни Чорновол.
На трасі Київ-Бориспіль, у селі Гора під Києвом, жорстоко побили журналістку і активістку Тетяну Чорновол – авторку резонансних репортажів і про маєтки, і про статки високопосадовців, у т. ч. “Межигір’я” В. Януковича.
29 грудня 2013. “Марш на Межигір’я”.
Відбувся мирний автопробіг під назвою “Марш на Межигір’я”, організований активістами, зокрема представниками “Автомайдану”, до резиденції президента В. Януковича в Межигір’ї.
16 січня 2014. “Диктаторські закони”.
Ухвалено з грубим порушенням регламенту і законодавчої процедури так звані “диктаторські закони”, що обмежували конституційні права і свободи громадян. Передусім вони стосувалися свободи мирних зібрань і обмеження свободи слова в ЗМІ та Інтернеті, а також надавали органам державної влади більшу свободу дій щодо покарання учасників акцій протесту і мали на меті криміналізувати опозицію та громадянське суспільство.
Більшість законів, ухвалених 16 січня, набрали чинності наступного дня після публікації в офіційних виданнях – 22 січня 2014 року. Майдан відповів мобілізацією та радикалізацією протесту.
19 січня 2014. “Вогнехреща!”
19 січня 2014 року стало переломним днем, коли мирний протест проти чинної влади перейшов у відкрите збройне протистояння на вулиці М. Грушевського. Зранку в Києві на Народному Вічі зібрались десятки тисяч майданівців, щоб висловити своє обурення щодо ухвалених “диктаторських законів 16 січня”. Розчаровані його безрезультатністю та незадоволені млявою і нерішучою реакцією політичного проводу Майдану, рішуче налаштовані майданівці рушили висловити свій протест до Верховної Ради.
На початку вулиці М. Грушевського, безпосередньо біля входу на стадіон “Динамо” імені Валерія Лобановського, дорогу їм перекрили підрозділи ВВ та “Беркуту”. Рішуче налаштовані протестувальники пішли на штурм позицій силовиків. Розпочалося жорстоке протистояння з міліцією. Пізніше бої на Грушевського почали називати “Криваве водохреще” або “Вогнехреща”. Майдан переростає у революцію.
22 січня 2014. Перші полеглі Герої.
Смерть перших протестувальників. У лісі поблизу села Гнідин знайдене тіло викраденого напередодні з офтальмологічної лікарні майданівця Юрія Вербицького зі слідами жорстоких катувань. Зранку на Грушевського внаслідок вогнепального поранення картеччю загинув Сергій Нігоян. Спецкулями для примусової зупинки транспортних засобів смертельно поранені Михайло Жизневський та Роман Сеник (помер 25 січня у лікарні).
Також на Грушевського бійці “Беркуту” і ВВ били і знущалися (на морозі роздягнувши до шкарпеток) з полоненого майданівця-козака Михайла Гаврилюка. З голим полоненим влаштували фотосесію. Викладене у мережу відео цих катувань викликало величезний суспільний резонанс.
23 січня 2014. Захоплення ОДА в областях.
Після інформації про перших полеглих Героїв радикальний протест шириться регіонами України. Майданівці стихійно блокують, штурмують і займають адміністративні споруди, будують довкола них барикади, усувають чи звільняють з посад голів обласних та міських держадміністрацій, тощо. Протестувальники захопили Львівську ОДА і вперше оголосили про створення паралельного режиму органу влади – Народної ради (владу на місцях беруть на себе народні обранці – депутати Львівської обласної ради). Протестувальники займають будівлі ОДА в Тернополі та Рівному. Заблоковано ОДА в Івано-Франківську та Хмельницькому. Спроба штурму Житомирської ОДА.
У Черкасах після кількагодинного штурму майданівці змогли зайти в ОДА, але невдовзі були змушені відступити через контратаку “Беркуту”, що супроводжувалась жорстоким побиттям людей при “зачистці” прилеглої території.
24 січня 2014. Протест поширюється!
Майданівці беруть під контроль будівлі ОДА в Івано-Франківську, Хмельницькому та Чернівцях.
25 січня 2014. Штурм Українського дому.
У ніч з 25 на 26 січня майданівці беруть штурмом зайняту силовиками (здебільшого ВВ) будівлю Українського дому на Європейській площі в Києві.
Протестувальники штурмують і захоплюють Чернігівську та Вінницьку ОДА, Полтавську і Вінницьку облради.
26 січня 2014. Кривавий розгін Запорізького і Дніпропетровського Майданів.
“Кривава неділя” в Дніпропетровську – майданівське віче, що планувалось як мирна акція протесту під ОДА, з вимогами відставки голови облдержадміністрації та скасування “драконівських законів” переросло у протистояння між майданівцями та міліцією з “тітушками”. “Тітушню” з палицями та битами завели на подвір’я і всередину будівель облдержадміністрації та обласної ради, а потім випустили на протестувальників. Десятки людей травмовано, понад два десятки протестувальників заарештовано.
“Кривавий розгін” Запорізького Майдану – спровоковані місцевою владою протестувальники вдень здійснили спробу штурму ОДА, після чого ввечері силовики і “тітушки” пішли на розгін та жорстоку “зачистку” місцевого Майдану. Затримано близько 50 учасників Майдану в Запоріжжі, більше сотні людей травмовано.
У Сумах майданівці зайняли Будинок рад, у приміщенні якого обласна та міська ради проводили свої сесії.
27 січня 2014. Протистояння в областях.
Силовий розгін Сумського Євромайдану, що супроводжувався побиттям і затриманням протестувальників. Сутички при спровокованій повторній спробі штурму Черкаської ОДА, що закінчились затриманнями і побиттям місцевих майданівців та “автомайданівців” з Києва.
28 січня 2014. Відставка М. Азарова.
Парламент відправив у відставку прем’єр-міністра України М. Азарова, а в. о. глави уряду став перший віце-прем’єр С. Арбузов. Того ж дня скасовано більшу частину “диктаторських законів”.
16 лютого 2014. Звільнення низки приміщень ОДА і розбір частини барикад на Грушевського.
Майданівці після домовленостей з владою розблокували захоплені раніше приміщення Тернопільської, Івано-Франківської, Львівської та Полтавської ОДА. Зранку того ж дня майданівці залишили будівлю КМДА. Звільнити адмінбудівлі погодились для того, щоб розпочав діяти закон про амністію майданівців. Після цього було звільнено більшість заарештованих активістів.
На вулиці Грушевського знесли частину барикад, щоб створити коридор для проїзду автівок у бік Паркової алеї та урядового кварталу. В той же ж день пости міліції пересунуто вгору, ближче до будівлі Кабінету Міністрів.
На віче ухвалено рішення про “мирний наступ” 18 лютого до Верховної Ради з вимогою до парламентарів проголосувати за повернення до Конституції 2004 року.
18 лютого 2014. “Мирний наступ!”
Зранку рушає анонсований 16 лютого “мирний наступ” Майдану на Верховну Раду.
Близько 10-ї ранку на прилеглих до ВР вулицях, а також у Маріїнському парку розпочалося жорстоке протистояння майданівців із силовиками та бандитами-тітушками. Починаючи з 14-ї години з’являються перші вбиті того дня протестувальники, сотні людей поранено і травмовано.
Приблизно о 15:30 “Беркут” пішов у наступ і влаштував криваве побоїще на Інститутській. В жахливій тисняві у вузькому проході через барикаду навпроти станції метро “Хрещатик” на вулиці Інститутській загинуло двоє людей. Водночас, близько 16-ї години силовики відтіснили протестувальників з вулиці Грушевського та Європейської площі. Зупинити наступ міліції вдалося лише на Хрещатику, де поруч з Будинком Профспілок розташували потужну барикаду.
Станом на 16:30 силовики захопили Жовтневий палац і барикаду “Львівська брама”, що була під пішохідним мостом через Інститутську. З моста та верхнього рівня ТЦ “Глобус” вони стріляли, кидали каміння і “коктейлі” у мітингувальників внизу.
Зупинено рух метро. МВС і СБУ оголосили ультиматум з вимогою припинити протистояння і залишити територію Майдану, погрожуючи о 18:00 розпочати “антитерористичну операцію”.
До початку вечірнього штурму були вбиті чи отримали смертельні поранення 11 мітингувальників і 3 силовиків.
18 лютого 2014. Ніч штурму Майдану.
Близько 20-ї години вечора силовики починають генеральний штурм Майдану (операція “Бумеранг”) що тривав до 04:30 ночі 19 лютого. Для штурму барикад використовують 2 БТРи, 3 водомети, вантажівки, активно застосовують вогнепальну зброю і світлошумові гранати. Усього було 4 хвилі наступу силовиків: о 19:50, 21:15, 00:00 та 04:30. Близько 00:00 бійці спецпідрозділу СБУ “Альфа” підпалили Будинок Профспілок.
Від 20:00 18 лютого до 00:30 19 лютого на Майдані під час штурму загинули або ж отримали смертельні поранення 15 протестувальників. Ще двоє вбито “тітушками” на перехресті вулиць Великої Житомирської та Володимирської. Майданівці також були змушені використовувати вогнепальну зброю. 18 лютого і в ніч на 19 лютого було вбито 9 силовиків.
У Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Рівному активісти захоплюють ОДА, управління МВС, СБУ, Прокуратуру тощо. У Львові ці події відомі як “Ніч гніву”.
19 лютого 2014. Позиційні бої. Повстання в регіонах.
Триває пожежа у Будинку Профспілок. Згодом там знайдено тіла двох майданівців – Володимира Топія та Олександра Клітинського.
Впродовж дня продовжувалося позиційне протистояння на Майдані Незалежності. Протестувальники тримали оборону на барикадах, силовики постійно поливали людей водою з брандспойтів і стріляли з помпових рушниць.
СБУ оголосила про проведення “антитерористичної операції” на території всієї країни.
Протестувальники штурмують і блокують адмінбудівлі в регіонах: у Луцьку і Житомирі захоплено управління МВС і ОДА; в Ужгороді і Чернівцях захоплено ОДА; пікети і протести у багатьох містах. При спробі штурму управління СБУ у Хмельницькому загинули майданівці Людмила Шеремет і Дмитро Пагор.
Загалом упродовж 18-19 лютого загинуло 28 протестувальників у Києві і 2-х вбито в Хмельницькому під час штурму місцевого управління СБУ. Понад тисячу отримали поранення.
20 лютого 2014. Вирішальний день Майдану. Герої Інститутської.
Зранку відновлюється протистояння на Майдані. Незадовго до 9 години силовики, налякані застосуванням майданівцями вогнепальної зброї, починають відступати з Майдану Незалежності догори вулицею Інститутською. Майданівці переходять у наступ. Близько 9-ї години ранку в районі пішохідного моста через вулицю Інститутську вбито трьох перших того дня протестувальників.
Приблизно з 9:03 бійці спецроти “Беркуту” відкривають вогонь по протестувальниках з майданчика перед Жовтневим палацом, згодом стріляють, відступаючи догори парковою дорогою паралельно до вулиці Інститутській та з позицій за барикадою на вулиці Інститутській навпроти верхнього виходу станції метро “Хрещатик”. Пізніше ведуть прицільний вогонь по майданівцях з-за вантажівок і бетонних блоків, якими була перекрита Інститутська в районі перехрестя з вулицею Ольгинською. Активну стрільбу припинили близько 12:00, хоча останнього майданівця того дня – Володимира Мельничука застрелили о 16:57.
Цей відчайдушний героїчний наступ під автоматним вогнем зламав хребет режиму.
Ввечері Верховна Рада своєю постановою засудила і заборонила продовжувати “антитерористичну операцію” та застосовувати силовикам насильство проти майданівців. Заяви про перехід на сторону народу частини співробітників МВС, перші нардепи виходять з Партії регіонів, протести в більшій частині України.
Під час розстрілу майданівців на вулиці Інститутській було вбито 48 осіб і понад 80 отримали вогнепальні поранення. Загинуло також четверо силовиків.
21 лютого 2014. Кінець режиму.
Лідери опозиції за посередництва представників урядів Польщі, Німеччини та Франції підписують з В. Януковичем угоду щодо врегулювання кризи в Україні, відповідно до якої до грудня 2014 року мали бути проведені позачергові президентські вибори та повернута Конституція зразка 2004 року.
Силовики залишають урядовий квартал та середмістя Києва.
Верховна Рада проголосувала за повернення до Конституції 2004 року та амністію майданівців, звільнила голову МВС В. Захарченка.
На Майдані Незалежності під час прощання із полеглими 18-20 лютого Героями люди освистали лідерів опозиції, що вийшли на сцену розповісти про підписання угоди з В. Януковичем.
Виступ Віталія Кличка перервав сотник Майдану Володимир Парасюк з ультимативною вимогою відставки В. Януковича: “якщо ви завтра до 10 ранку не виступите із заявою, щоб Янукович ішов у відставку, ми йдемо на штурм зі зброєю, я вам клянуся!”
Ввечері президент В. Янукович тікає з Києва.
22 лютого 2014. Завершальний день Революції Гідності.
- Законодавчо-правове закріплення премоги Майдану і крах режиму В. Януковича.
- Верховна Радаобрала народного депутата Олександра Турчинова Головою Верховної Ради України. Наступного дня на нього було покладено виконання обов’язків Президента України.
- Верховна Рада відновила дію Конституції України зразка 2004 року голосуванням за відповіднупостанову, оскільки президент В. Янукович не підписав закон про повернення до неї ухвалений Верховною Радою 21 лютого.
- Верховна Радаусунула В. Януковича з посади Президента України та призначила дострокові президентські вибори на 25 травня 2014 року.
- Верховна Радапризначила виконувачем обов’язки Міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, уповноваженим з контролю за діяльністю СБУ Валентина Наливайченка, уповноваженим з контролю за діяльністю Міністерства оборони Володимира Заману, уповноваженим з контролю за діяльністю прокуратури Олега Махніцького.
- Сепаратистський з’їзд депутатів Сходу та Півдня України у Харкові закінчився безрезультано.
- Резиденція В. Януковича “Межигірʼя” опинилася під контролем самооборони Майдану.
