Герої нашого часу...



Історія Юлії Паєвської.  Псевдо " Тайра"
Юлія народилася 19 грудня 1968 року в Києві. До початку російсько-української війни в 2014 році займалася дизайном і художньою графікою. Викладала айкідо й очолила федерацію айкідо «Мутокукай Україна».
 Із перших днів Революції Гідності жінка стала парамедикинею Євромайдану. У квітні 2014 року поїхала на Донеччину надавати допомогу пораненим бійцям. Зібрала свою евакуаційну команду під назвою «Янголи Тайри».
 24 лютого 2022 року була в Маріуполі, надавала допомогу бійцям і цивільним, вивозила до шпиталю. 16 березня Юлію та водія реанімобіля Сергія, з яким вона працювала, затримали на блокпості в селищі Мангуш, неподалік від Маріуполя. Тоді російські окупанти взяли їх у полон. 
17 червня 2022 року Президент України повідомив, що Юлію звільнили з полону. Зараз Юлія Паєвська веде дуже активну громадську діяльність, наближаючи перемогу України. Окрім того, вона свідчила перед Комісією з питань безпеки і співробітництва в Європі про жахи російського полону
Історія Катерини Поліщук. Позивний " Пташка"



Катерина народилася 31 березня 2001 року в селі Соснівці Тернопільської області. Дівчина навчалася співочої майстерності в Тернопільському мистецькому фаховому коледжі. 
Навесні 2021 року пройшла курси домедичної допомоги і вирушила допомагати бійцям у зону бойових дій на Донеччину. Під час широкомасштабного вторгнення в 2022 році приїхала працювати до госпіталю в Маріуполі. Після того, як російські загарбники його розбомбили, Катерина потрапила на завод «Азовсталь».
 Ховаючись в укритті заводу, дівчина виконувала українські пісні: «Зродились ми великої години», «Нам не страшний червоний гніт», «Батько наш — Бандера». 
 19 травня Катерина з іншими медиками та військовослужбовцями, виконуючи наказ Президента України, вийшла із заводу «Азовсталь», після чого всі оборонці «Азовсталі» потрапили в полон до росіян. У полоні парамедикиня була до 21 вересня 2022 року. Тоді відбувся обмін полоненими. Серед них була і Катерина.
                     
                              ОРЕСТ КВАЧ



 Народився 01.11.1995  в Білорусії. Загинув 01.04.2023 в Бахмутському р-ні            Український військовий, учасник російсько-української війни, музикант. Входив до «батальйону Торнадо». Засновник та командир бойової групи Vendetta, прихильник праворадикальних    поглядів

Данило Ляшук -  Моджахед — учасник джихаду, буквально «той, що докладає зусилля», «борець». Для борців за віру військовими засобами — близький за змістом термін в середньовічних контекстах — газі. Моджахед, що загинув в ході ведення джихаду вважається шахідом, тим що засвідчив свою віру





             

              Український ас був членом бригади «Привид Києва»

29-річний Степан Тарабалка загинув 13 березня 2022 року в небі над Житомиром. Тоді іноземні журналісти відразу написали про імовірну смерть «Привида Києва». Адже за першу добу війни Степану Тарабалці вдалося знищити шість ворожих літаків: Су-27, МіГ-29, два літаки Су-35 та два — Су-25. Згодом український ас на своєму МіГ-29 довів кількість знищених літаків агресора до 40. Вже пізніше в Офісі Президента України та у Генеральному штабі Збройних сил України пояснили, що образ супергероя-легенди є збірним і уособлює всіх пілотів бригади, в якій служив Степан Тарабалка.

           





Хлопець від перших днів російського вторгнення захищав Україну, а вперше побував на передовій у 13 років.

Савелій Федан загинув на війні у 21 рік. Від початку повномасштабної війни Федан став на захист України та мужньо боронив українські території від російських окупантів.





Да Вінчі

Дмитро́ Іва́нович Коцюба́йло — український доброволець, лейтенант, командир 
1 ОМБ «Вовки Да Вінчі» Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України. Член Проводу національно-визвольного руху «Правий сектор».
 Перший доброволець, якому присвоєно звання «Герой України» прижиттєво. 
 
Народження: 1 листопада 1995 р., Задністрянське Івано-Франківська обл.
Смерть: 7 березня 2023 р., Бахмут
Псевдо: «Да Вінчі»
Роки служби: 2014—2023
Вид ЗС: Збройні сили











 «Україна… Країна смутку і краси… Це країна, котра найбільше прагнула волі і найменше мала її. Україна – це держава, яка протягом усієї своєї історії боролася. Боролася за волю, за щастя, за незалежність.

Історія нашої держави сповнена різними подіями: як щасливими, так і трагічними. Та в основному події минулого залишили гіркий слід в пам’яті народу. Не одне лихо спіткало нас: війни, Голодомор, пригноблення українців-великомучеників, які не втратили віри, йшли вперед до мети. Сотні, тисячі полеглих заради кращого життя, за країну, за волю, за нас. Хто ж вони? Борці за щастя, за добро, за мир. Це ті люди, що землю українську любили більше за власне життя! Але історія пам’ятає тільки найвідоміші імена. А скільки їх – отих борців? Безіменних, маловідомих, ніким не згаданих, завчасно полеглих, скалічених. Та чи були вони героями? Авжеж. Бо боротьба – це завжди для мужніх, відважних, патріотів…

Ми живемо у стані війни, не знаємо, що нас чекає завтра…

Зараз моє серце сповнює два почуття: почуття смутку і вдячності. Вдячності тим, хто воює за волю. Ці люди гідні називатися героями. Сміливі, рішучі… вони не бояться ворога, а йдуть до мети! Жоден з них не знає чи повернеться він додому, до рідних, який бій стане для нього останнім…

Хто ці люди? Герої? Вони так не вважають. Але кожен може сказати, що це герої. А в якій ситуації були ті, хто боронили Донецький аеропорт, Іловайськ, Дебальцеве! Боротьба на межі неможливого. Сила волі, мужність, стійкість, бажання відстояти кожен сантиметр землі – це складові тих характерів, котрі сьогодні зі зброєю в руках на Сході України. Герої… герої!»


Започатковуємо  на уроках Захисту України знайомитися з героями сьогоднішньої війни на нашій землі та вшановувати память загиблих Героїв.

Немає коментарів:

Дописати коментар