![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiGELn_0KOcSgXQq8Jf39vEWXlQv1KMGw6j8CRU_awpLli3I5vVkD3r_TFw7j7o8GvZjMyf1SVc_-hvfA1Fmx3D3IZRnvDcqdZDBtAxWAjWJCTF-6RFVOr8bOET2tqxVZqx95xnFK_4ejj9_WI9D_mTvEt97B-i5Jqpy8hOMSSnL9Ug3fQsaprY31jc7y9c/s320/Kvach_oa.jpg)
29-річний Степан Тарабалка загинув 13 березня 2022 року в небі над Житомиром. Тоді іноземні журналісти відразу написали про імовірну смерть «Привида Києва». Адже за першу добу війни Степану Тарабалці вдалося знищити шість ворожих літаків: Су-27, МіГ-29, два літаки Су-35 та два — Су-25. Згодом український ас на своєму МіГ-29 довів кількість знищених літаків агресора до 40. Вже пізніше в Офісі Президента України та у Генеральному штабі Збройних сил України пояснили, що образ супергероя-легенди є збірним і уособлює всіх пілотів бригади, в якій служив Степан Тарабалка.
Хлопець від перших днів російського вторгнення захищав Україну, а вперше побував на передовій у 13 років.
Савелій Федан загинув на війні у 21 рік. Від початку повномасштабної війни Федан став на захист України та мужньо боронив українські території від російських окупантів.
Дмитро́ Іва́нович Коцюба́йло — український доброволець, лейтенант, командир 1 ОМБ «Вовки Да Вінчі» Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України. Член Проводу національно-визвольного руху «Правий сектор».
«Україна… Країна смутку і краси… Це країна, котра найбільше прагнула волі і найменше мала її. Україна – це держава, яка протягом усієї своєї історії боролася. Боролася за волю, за щастя, за незалежність.
Історія нашої держави сповнена різними подіями: як щасливими, так і трагічними. Та в основному події минулого залишили гіркий слід в пам’яті народу. Не одне лихо спіткало нас: війни, Голодомор, пригноблення українців-великомучеників, які не втратили віри, йшли вперед до мети. Сотні, тисячі полеглих заради кращого життя, за країну, за волю, за нас. Хто ж вони? Борці за щастя, за добро, за мир. Це ті люди, що землю українську любили більше за власне життя! Але історія пам’ятає тільки найвідоміші імена. А скільки їх – отих борців? Безіменних, маловідомих, ніким не згаданих, завчасно полеглих, скалічених. Та чи були вони героями? Авжеж. Бо боротьба – це завжди для мужніх, відважних, патріотів…
Ми живемо у стані війни, не знаємо, що нас чекає завтра…
Зараз моє серце сповнює два почуття: почуття смутку і вдячності. Вдячності тим, хто воює за волю. Ці люди гідні називатися героями. Сміливі, рішучі… вони не бояться ворога, а йдуть до мети! Жоден з них не знає чи повернеться він додому, до рідних, який бій стане для нього останнім…
Хто ці люди? Герої? Вони так не вважають. Але кожен може сказати, що це герої. А в якій ситуації були ті, хто боронили Донецький аеропорт, Іловайськ, Дебальцеве! Боротьба на межі неможливого. Сила волі, мужність, стійкість, бажання відстояти кожен сантиметр землі – це складові тих характерів, котрі сьогодні зі зброєю в руках на Сході України. Герої… герої!»
Започатковуємо на уроках Захисту України знайомитися з героями сьогоднішньої війни на нашій землі та вшановувати память загиблих Героїв.
Немає коментарів:
Дописати коментар